28 лютого 2016 року набрав чинності Закон про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації.
Даним Законом, зокрема, упроваджено інститут спеціальної конфіскації як примусового безоплатного вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках і за умов, передбачених Кримінальним кодексом України.
На відміну від передбаченої відповідними статтями Особливої частини Кримінального кодексу України (ККУ) конфіскації сировини, матеріалів, знарядь і обладнання, що використовувалися для порушень прав інтелектуальної власності, спеціальна конфіскація унормована відповідними статтями (96-1 і 96-2) Загальної частини ККУ та статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України. Вона застосовується незалежно від виду кримінального правопорушення.
Зазначена вище новела спонукала до міркувань щодо того, чи стане вона дієвим інструментом захисту прав і законних інтересів суб’єктів, яким належать права інтелектуальної власності. Які перешкоди чи ризики можна очікувати в ході відповідного правозастосування? Яких заходів слід ужити, аби повною мірою забезпечити потенціал спеціальної конфіскації?
Відповідь на такі запитання є можливою в разі дослідження як практики застосування конфіскації, передбаченої попередніми редакціями статей 176, 177, 229 ККУ, так і сучасних умов і обстановки застосування спеціальної конфіскації в кримінальних провадженнях за фактами порушень прав інтелектуальної власності.
Умисні порушення прав інтелектуальної власності, передбачені статтями 176, 177, 229 ККУ, є вельми поширеними в Україні правопорушеннями. Час від часу засобами масової інформації поширюються повідомлення про припинення діяльності підпільних цехів, у яких з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво, виготовлялася підроблена продукція (засоби побутової хімії, галантерея, одяг, взуття, спортивні й підакцизні товари тощо), незаконно маркована чужими знаками для товарів і послуг.
Підроблена продукція витісняє з цивільного обігу оригінальні товари, завдаючи матеріальної й моральної шкоди власникам прав на відповідні знаки. Саме тому останні сподіваються як на відшкодування упущеної вигоди і моральної шкоди, так і на унеможливлення подальшого незаконного використання зазначеного вище обладнання, сировини, матеріалів, виведення всього переліченого із цивільного обігу.
До запровадження спеціальної конфіскації захист інтересів власників прав інтелектуальної власності (в частині вилучення з цивільного обігу відповідного обладнання та речей) забезпечувався нормами, що містилися в санкціях статей 176, 177 і 229 кримінального закону. Так, у ст. 176 ККУ було передбачено конфіскацію та знищення всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення. Санкції статей 177 і 229 ККУ містили норми про конфіскацію та знищення відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.
Зміст обвинувальних вироків у справах за статтями 176, 177 і 229 ККУ свідчить про успішне застосування судами приписів про конфіскацію та знищення відповідних речей.
Так, зокрема, Пустомитівським районним судом Львівської області в справі № 450/1695/15-к за ч.2 ст.176 ККУ конфісковано системний блок ПЕОМ з жорстким диском, ноутбук і мобільний телефон, що використані для вчинення умисного порушення права авторів на відеофільми.
Ленінським районним судом м. Запоріжжя в справі № 334/4376/15-к за ч.1 ст.176 ККУ присуджено конфіскувати і знищити ігрову приставку Sony Playstation 3, яка була використана для умисного порушення авторського права компанії Sony Computer Entertainment Europe Limited.
Кіровським районним судом м. Дніпропетровська в справі № 203/6405/14-к за ч.1 ст.177 ККУ присуджено конфіскувати та знищити три металеві станки, що були використані для порушення права на промисловий зразок ТОВ «Вейквуд».
Галицьким районним судом м. Львова у справі № 1304/6086/12 за чч.1 і 2 ст.229 ККУ було конфісковано і знищено системний блок ПЕОМ, трафаретний станок карусельного типу та трафарет із позначеннями торговельних марок; підроблені спортивні кофти із наявними на них позначеннями Nike, Umbro.
Першотравневим районним судом м. Чернівців у справі № 725/3081/14-к за ч.1 ст. 229, ч.3 ст.15 і ч.2 ст.229 ККУ конфісковано та знищено підроблені бензопили й комплектуючі складові бензопил (корпуси, ріжучі ланцюги, шини, футляри, емблеми, наклейки) з написом Stihl; металеві викрутки, на рукоятці яких наявний надпис STIHL, картонні коробки з надписом Stihl в розібраному стані тощо.
Солом'янським районним судом м. Києва в справі № 760/2513/16-к за ч.2 ст.229 ККУ конфісковано та знищено значну кількість поліграфічної продукції для пакування цигарок L&M Red Label з незаконно використаним знаком для товарів і послуг L&M.
Ковельським міськрайонним судом Волинської області в справі № 0306/7396/12 за ст.27 ч.3, ст.28 ч.2, ст.204 ч.2, ст.15 ч.2, ст.27 ч.3, ст.229 ч.2 ККУ (в редакції від 15.11.2011р.) конфісковано та знищено обладнання повного циклу - лінії з виготовлення цигарок, лінії з упаковки цигарок в пачки та блоки; тютюн; короби з пачками в розібраному вигляді від цигарок марок Chesterfield Red, Прилуки особливі вишукані 8 та Viceroy Red; картонні короби; фольгу; самоклеючу відривну стрічку від пачок цигарок; поліетилен для упаковки пачок та блоків цигарок; цигарковий папір; фільтропалочку для виготовлення цигарок; ободовий папір до сигаретного фільтру; клей ПВА; металеві валики з маркуванням Viceroy, підроблені цигарки з позначеннями «Прилуки особливі», Chesterfield Red, Viceroy Red, марки акцизного податку на тютюнові вироби.
Як бачимо, на відміну від спеціальної конфіскації як безоплатного обернення на користь держави, попередні редакції санкцій зазначених статей кримінального закону передбачали знищення відповідних речей. Видається, що стосовно підробленої продукції, яка виготовляється без дотримання будь-яких нормативних документів (в тому числі стосовно безпеки для здоров’я людини й стану довкілля), стосовно сировини й матеріалів для виготовлення підробленої продукції, а також стосовно обладнання, на якому не може виготовлятися нічого, окрім підробленої продукції, доцільним є саме знищення, а не обернення на користь держави.
Аргументами на користь вищезазначеного твердження виступають норми про знищення підробленої продукції, які містяться в ст. 61 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності та ст. 237 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, – з іншої сторони.
Однак, національний закон передбачає не знищення, а безоплатне обернення об’єкта спеціальної конфіскації на користь держави.
Так, за статтею 96-2 (Випадки застосування спеціальної конфіскації) ККУ, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно було підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засіб чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Відповідно до статті 100 (Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію) Кримінального процесуального кодексу України, майно, яке підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегло на собі його сліди, конфіскується, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю). Під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення майна власнику (законному володільцю). Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про його незаконне використання.
Доречно зазначити, що питання щодо обізнаності власника або законного володільця майна про його (майна) незаконне використання не є обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні (стаття 91 Кримінального процесуального кодексу України).
Таким чином, існують передумови до виведення «шкідливого» обладнання, відповідних матеріалів та сировини для виготовлення підробленої продукції, зі сфери дії спеціальної конфіскації шляхом пред’явлення прав на такі обладнання, матеріали та сировину з боку нечесного або «підставного» власника (законного володільця). А відтак, існує ризик повернення підробленої продукції, «шкідливого» обладнання, сировини й матеріалів для виготовлення підробленої продукції в господарський обіг.
Загальновідомим є факт, що судові рішення виконуються за Законом про виконавче провадження. За статтею 3 цього Закону судові рішення у кримінальних провадженнях про спеціальну конфіскацію майна виконуються Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Законом про виконавче провадження встановлено процедуру, під яку підпадає усе майно, що підлягає конфіскації – воно вилучається й реалізується в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація зазначеного майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (ст.62). Якщо конфісковане майно не реалізоване, то подальше розпорядження ним здійснюється згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України (ст. 64).
З огляду на сенс приписів закону щодо реалізації конфіскованого майна, видається ймовірною можливість повернення «шкідливого» обладнання, сировини й матеріалів для виготовлення підробленої продукції в господарський обіг після придбання «поганими хлопцями».
Стосовно згаданого «порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України» доречно зазначити наступне. Порядок розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби (затверджено постановою Уряду України від 11 липня 2002 р. N 985) містить положення про реалізацію, безоплатну передачу, переробку, знищення конфіскованого майна.
Вивчення змісту вироків у справах про порушення прав інтелектуальної власності, унесених до Єдиного реєстру судових рішень після набрання чинності новим Законом про спеціальну конфіскацію, тобто після 28 лютого 2016 року, свідчить про передчасність будь-яких тверджень в частині ефективності інституту спеціальної конфіскації.
Разом із тим, окремі судові рішення вже вказують на потребу вдосконалення положень кримінального та кримінального процесуального законів щодо спеціальної конфіскації.
Так, 17.05.2016 Садгірським районним судом м. Чернівців у справі № 726/702/16-к за ч.1 ст.229 ККУ в мотивувальній частині вироку зазначено, що продукція, яка є речовим доказом і є контрафактною, відповідно до положень нормативно-правових актів і міжнародних угод не може бути реалізованою. Продукція, яка не підлягає реалізації відповідно до п.11 та п.14 згаданого вище Порядку може бути безоплатно передана військовим формуванням та на благодійні цілі. З означених мотивів суд присудив конфіскувати підроблені леза та станки для гоління та передати конфісковане майно до військової частини, що виконує завдання в зоні АТО. Отже, обернення на користь держави не відбулося.
26.07.2016 Апеляційний суд Чернівецької області розглянув апеляційну скаргу на згаданий вище вирок. Суд узяв до уваги позицію прокурора, який попросив конфіскувати речові докази в дохід держави, застосувавши спеціальну конфіскацію, згідно статті 96-1 ККУ. Суд ухвалив рішення про залишення без змін вироку в частині передачі підробленої продукції до військової частини, обґрунтувавши своє рішення приписами п. 4 ч.9 ст.100 КПК України, які дозволяють передати майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, заінтересованим особам на їх прохання. Апеляційний суд зробив ризикований висновок про те, що майно не має ніякої цінності. До того ж, висновок суду про неможливість використання майна є суперечливим, адже воно було передане до військової частини саме для використання.
Підсумовуючи, з урахуванням проблемних аспектів, які довелося вирішувати у ході виконання судових вироків про конфіскацію та знищення підробленої продукції, сировини, матеріалів і обладнання для її виготовлення, варто зазначити про потребу врегулювання на рівні закону тих правовідносин, що виникають у зв’язку з доступом до об’єктів конфіскації (забезпечення безпеки державного виконавця, відшкодування витрат, пов’язаних із примусовим відкриттям дверей, проникненням до приміщень), а також про необхідність унормування законом питань фінансування витрат, вибору суб’єктів, унормування процедур, пов’язаних транспортуванням, відповідальним зберіганням, обслуговуванням, оцінкою, реалізацією, переробкою та знищенням об’єктів спеціальної конфіскації.
Видається, що лише через законодавче вирішення окреслених вище проблемних питань можливо належним чином виконувати судові рішення про спеціальну конфіскацію підробленої продукції, сировини, матеріалів і обладнання для її виготовлення, а відтак – повною мірою забезпечувати в Україні законні права та інтереси правовласників.
З найкращими побажаннями,
«Інтелект Груп Україна»
