Вважаємо слушною й підтримуємо позицію Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України (п.3 висновку ГНЕУ) про те, що пропозиція щодо доповнення об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 176 (Порушення авторського права і суміжних прав) ККУ, такою ознакою, як «піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав, в тому числі у мережі Інтернет, камкордінг, кардшейрінг…» є зайвою. Адже чинна редакція частини 1 статті 176 КК вже передбачає кримінальну відповідальність за інші порушення авторського права та суміжних прав, до яких, в свою чергу, належать: а) вчинення дій, які порушують майнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права», з урахуванням передбачених статтями 21, 25, 42 і 43 зазначеного Закону обмежень майнових прав; б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав, зокрема опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України контрафактних примірників творів (у т. ч. комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; в) плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у т. ч. комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; д) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління; є) публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
Ми згодні з позицією ГНЕУ щодо неприпустимості використання у тексті кримінального закону юридично невизначеного терміну «кардшейрінг», оскільки правова невизначеність матиме наслідком неможливість кваліфікації протиправного діяння.
Ми вважаємо, що потрібно врахувати твердження ГНЕУ про те, що фінансування незаконного відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, в тому числі їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації (частина 1 статті 176 КК в редакції проекту) необхідно кваліфікувати як співучасть у злочині з обов’язковим посиланням на відповідну статтю (частина 3 статті 27 КК). Тому відповідну пропозицію слід виключити з законопроекту.
На нашу думку, ГНЕУ має рацію, зауважуючи, що пропозиція щодо доповнення об’єктивної сторони статті 176 КК такою обов’язковою ознакою як «мета отримання доходу» (частина 1 статті 176 КК в редакції проекту) є доволі сумнівною та юридично необґрунтованою. Адже будь-який законопроект, метою якого є криміналізація нових діянь, розширення обсягу кримінальної відповідальності чи зміна передбачених законом ознак об’єктивної сторони певного злочину, на наш погляд, повинен мати серйозне наукове обґрунтування і бути результатом ґрунтовного аналізу практики застосування відповідної статті КК. Зокрема, законопроект, зміст якого полягає у подальшій деталізації ознак певного злочину (як це має місце у даному законопроекті), має супроводжуватись, принаймні, статистичними даними та прикладами із практики, які б доводили неефективність чи недостатню ефективність чинної редакції відповідної статті КК, наявність проблем в її застосуванні, наявність випадків, коли справді небезпечні діяння залишались безкарними внаслідок недосконалості закону. Проте, обґрунтування такого роду у доданих до законопроекту документах відсутнє.
Вважаємо доречним повідомити про власне зауваження, яке полягає в наступному.
Проектом запропоновано обмежити (виключно судами, розташованими в місті Києві) підсудність спорів, пов’язаних з порушеннями прав інтелектуальної власності, вчиненими в мережі Інтернет. Дана пропозиція видається такою, що не відповідає сенсу законодавства ЄС, адже створить перешкоду в реалізації особою свого конституційного права на судовий захист. Пропонуємо відкоригувати положення проекту, передбачивши альтернативну підсудність означених вище спорів за вибором позивача.
З найкращими побажаннями,
«Інтелект Груп Україна»
