За результатами опрацювання законопроекту № 2840 від 14.05.2015 (внесено групою народних депутатів України на чолі з Парубієм А.В.) повідомляється наступне.
Проектом запропоновано доповнити статтю 201 Кримінального кодексу України положенням, за яким до предмета контрабанди належатимуть підакцизні і контрафактні товари (продукція) вартістю від двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Контрабанда відповідних товарів вважатиметься кримінально караною в тому разі, якщо вартість цих товарів у 2015 році становитиме або перевищуватиме 304500 гривень виходячи з того, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян в 2015 році для цілей кваліфікації правопорушень становить 1218 гривень.
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.
Ми висловлюємо підтримку майбутнього закону, який самим лише фактом свого існування (загрозою кримінального покарання) має зменшити кількість правопорушень, пов’язаних із переміщенням товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.
Разом із тим, вважаємо за потрібне внести пропозиції щодо покращання відповідних положень, що дозволить досягти найбільш ефективної дії майбутнього закону.
Головне науково-експертне управління Верховної ради України у своєму висновку щодо проекту слушно зазначило про сумнівність віднесення до предмета контрабанди саме контрафактних товарів. Науково-експертний підрозділ парламенту натомість запропонував визнати предметом контрабанди фальсифіковану продукцію. Така пропозиція ґрунтується на смисловій відмінності понять «контрафактні товари» (ст. 4 Митного кодексу України) і «фальсифікована продукція» (ст. 1 Закону про захист прав споживачів).
На нашу думку, в майбутньому законі слід використати обидва згаданих вище законодавчих терміни, що забезпечить найбільш широку превентивну дію закону.
Крім того, слід доповнити санкцію статті 201 Кримінального кодексу України приписами щодо знищення контрафактних товарів і фальсифікованої продукції. Таке доповнення гарантуватиме не повернення в господарський обіг зазначених товарів і продукції, що часто-густо виготовляються без додержання санітарних і гігієнічних правил і стандартів, а тому становлять потенційну загрозу здоров’ю людей і навколишньому природному середовищу.
На наш погляд, майбутній закон буде ефективним лише в разі вирішення питання щодо оцінки вартості контрафактних товарів і фальсифікованої продукції. Так, можна виходити з вартості товарів, заявленої в митній документації. Однак, така вартість може знижатися як з метою уникнення кримінальної відповідальності, так і задля зменшення податків. Проблематично буде визначати вартість предметів у тому випадку, коли будь-яка митна документація відсутня або до такої документації унесено відомості, які не відповідають дійсності.

У зв’язку з пропозицією щодо знищення контрафактних товарів і фальсифікованої продукції вважаємо за доцільне звернути увагу на проблемне питання, окреслене нижче.
Низка статей Кримінального кодексу України й Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають конфіскацію і знищення майна, певних предметів, матеріалів, сировини, обладнання тощо.
Проте, на жаль, спеціального закону, котрий детально унормовував би правовідносини щодо вищезазначених конфіскації і знищення в Україні не прийнято.  Кримінальний кодекс України лише в загальних рисах встановлює поняття конфіскації майна як покарання, проте не містить  будь-яких приписів щодо конфіскації і знищення певних предметів злочину – матеріалів, сировини, обладнання тощо. Такий самий стан речей має місце щодо адміністративних правопорушень.
Як наслідок – неврегульованими в Україні на законодавчому рівні залишаються питання конфіскації та знищення:
предметів контрабанди;
незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів;
знарядь і матеріалів, які використовувалися при вчиненні порушень прав на об’єкти інтелектуальної власності;
фальсифікованих лікарських засобів, сировини та обладнання для їх виготовлення;
дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання і сировини для їх виробництва;
товарів, промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами;
наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, що були предметом контрабанди;
знарядь і засобів незаконного рибного, звіриного або іншого водного добувного промислу, незаконного полювання;
знарядь і засобів заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель;
кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну та релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів її виготовлення і демонстрування.
Наведений перелік вражає, проте, він не є вичерпним. Адже потребують законодавчого врегулювання питання конфіскації і знищення предметів правопорушень, передбачених ст.ст. 42-1, 42-2, 46-1, 51-2, 85, 85-1, 88, 88-1, 90, 91, 106-2, 122-5, 133, 146, 154, 156, 160, 162, 164, 164-3, 164-5, 164-6, 164-7, 164-9, 164-10, 171-2, 172-5, 174, 177-2, 181, 182, 188, 190, 191, 195-1, 195-2, 195-4, 195-5, 195-6, 204-3, 212-6, Кодексу України про адміністративні правопорушення; ст.ст. 176, 177, 201, 203-1, 203-2, 204, 216, 229, 239-1Кримінального кодексу України.
Спеціальним законом або в законі про виконавче провадження слід унормувати правовідносини, що вже виникають у зв’язку з доступом до об’єктів конфіскації і знищення (питання забезпечення безпеки виконавця, відшкодування витрат, відкриття дверей і приміщень), питання витрат та визначення суб’єктів і процедури логістики й транспортування об’єктів конфіскації і знищення, їх відповідального зберігання, обслуговування, оцінки, реалізації та знищення тощо.

З найкращими побажаннями,
«Інтелект Груп Україна»